Вівторок, 13.11.2018, 20:51
Вітаю Вас Гість | RSS

Озернянська ЗОШ І - ІІІ ступенів

Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу

Історія школи

Від церковно-парафіяльної школи
до опорного навчального закладу
Озернянської загальноосвітньої
І - ІІІ ступенів
     ОЗЕРНА (історичні варіанти Єзерна, Озірна, Озірне).
    Село належить до чималих населених пунктів в сільській місцевості, а тому тут протягом XIX – початку XX ст. діяла не одна школа, а три – досить рідкісне явище для тогочасних сіл. Перша серед цих шкіл була церковнопарафіяльна(правонаступницею її є нинішня Озернянська загальноосвітня школа І-ІІІ ст.). Її було відкрито у 1860 році настоятелем місцевої парафії Різдва Пресвятої Богородиці священиком отцем Тимофієм Качановським. За сумлінне ставлення до служби в церкві та школі настоятель був нагороджений у 1862 році набедреником*, а в 1866 році – скуфією**. Оскільки священик був уже похилого віку, то він недовго завідував школою і нею став керувати син о. Тимофія – також священик і настоятель місцевої парафії отець Миколай Качановський. Його було призначено до Озерної в 1865 році. А в 1868 році наставником місцевої школи став священик о. Михаіл Горбачевський, який після завершення семінарського навчання два роки пропрацював вчителем. Педагогічний досвід знадобився наставнику і на другому місці. Вже того ж року настоятель заслужив подяку від київського митрополита «за заботливость и особенное старанне об улутшении средств содержания церковно-приходской школы». Через кілька років митрополит Арсеній (Москвін) знову оголосив подяку молодому настоятелю – і знову за старанність у шкільній справі: «за особенное старанне и заботливость при составлении приговоров прихожан об обеспечении езернянской церковноприходской школы». Наступний наставник приходської школи с. Озерного був гідним продовжувачем справи своїх попередників. Отець Антоній Куликовський також мав досвід вчителювання, оскільки чотири роки працював вчителем на Черкащині та викладачем духовного училища в Києві. В 1883 році він був призначений настоятелем озернянської парафії і вже через шість років за старанність щодо церковної та шкільної служби був нагороджений набедреником. Робота директора школи з хрестом на грудях була настільки помітною, що пастир з 1888 по 1896 рр. за дорученням із Києва виконував обов’язки ревізора парафіяльних шкіл свого благочинного округу. Результатом діяльності знову ж таки були винагороди: «Ко дню коронации Их императорских Величеств за примерное усердие и труды по народному образованию епархиальным начальством награждён бархатной фиолетовой скуфиею». Подальші успіхи священика були відзначені ще й камилавкою. О. Антонію довелося працювати відразу в трьох озернянських школах. В парафіяльній він директорству вав і викладав богословські предмети (Закон Божий, Священну історію тощо). З 1900 р. він став викладати Закон Божий ще й у державній школі, а з 1907 р. – у нововідкритому навчальному закладі при Озернянському цукровому заводі, яке в деяких документах іменується приходським. Церковнопарафіяльна школа при храмі Різдва Богородиці давала непогану освіту – її наприклад, закінчив син о. Антонія Леонід, який продовжив навчатися у Варшавському університеті. Для провінційного поповича це було помітним досягненням. Останнім дореволюційним наставником парафіяльної школи був о. Іоанн Ковальський. Священик до призначення до озернянської парафії (1912р.) чотири роки провчителював у Переяславі. Був нагороджений набедреником та скуфією. Дбали про школу і миряни. Вже в 1862 році, коли сотні шкіл Київщини ще перебували в оселях священиків та церковнослужителів, жителі Озерного спорудили для своєї школи окреме приміщення. Далі школі ще пощастило й з меценатами, що теж було рідкістю в нашому регіоні, де дворяни були католиками, а купці – іудеями. Але Озерна була однією з перлин у володінні графів Браницьких і вони, не зважаючи на своє католицьке віросповідання, деколи здійснювали широкі жести. Отож далі озернянська школа перебувала «в доме, подаренном 24 июля 1891 года графом Владиславом Браницким». (Це приміщення згодом було передано під міністерське училище, а саму парафіяльну школу довелося перенести до приселку Коржівки). Кілька перших років свого існування парафіяльна школа не отримувала офіційних дотацій з боку мирян. Згодом прихожани постановили на громадських зборах надавати школі щороку 124 крб. У 90 роках ця сума зросла до 166 крб. Зростало і число учнів – в 1862 р. до школи ходили 31 хлопчик та 2 дівчинки. В 1875 р. ця цифра становила 30 і 10, а в 1892 р. – 48 та 13. Зрозуміло, що для однокласної парафіяльної школи це досить велика кількість школярів, яка з труднощами поміщалася в класному приміщенні. Тому мешканці Озерної на межі індустріального XX ст. вирішили обзавестися ще й державною школою, про що було складено наступну громадську угоду: «Приговор Езернянского сельского схода 1899 года апреля 22 дня общество крестьян села Езерной Езерянской волости Васильковского уезда Киевской губернии. Состоящие из 105 домохозяев, имеющих право голоса на сельском сходе из наличных 1193 душ мужского пола собрались сегочисла на сельский сход в присуствии сельского старосты Моисея Ткаченка и имели между собою суждение о том, что хотя в селении Езерной в настоящее время и существует церковнопроходская школа, но таковая не может удовлетворить езерянское общество во многих отношениях и главным образом, потому что в обществе есть члены католического вероисповедания. Кроме того, в селении Езерной помимо крестьян-собственников имеется ещё более 100 семейств однодворцев и у них не менее 138 детей школьного возраста, которые лишены возможности получать образование. Есть также в селении сахарный завод, на котором много семейств рабочих, имеющих детей школьного возраста, нуждающихся в народном училище. В виду изложенного ПОСТАНОВИЛИ: Ходатайствовать пред подлежащим начальством об открытии в селе Езерной одноклассного народного училища Министерства народного просвещения, для чего определили: 1) Отвести для училищной усадьбы соответствующий участок земли и построить на нём училищный дом со службами, на что ассигновать из средств нашего общества одновременно 600 рублей. 2) На содержание оного училища ассигновать ежегодно по 300 рублей. 3) Так как наше общество хотя и многочисленное, но малосостоятельное и притом содержит на свои средства церковноприходскую школу, потому оно просит надлежащее начальство ходатайствовать об отпуске пособия из казны в размере 600 рублей единовременно на постройку зданий со службами и по 226 руб. ежегодно на содержание училища.» На цих же громадських зборах було затверджено проект про забезпечення майбутньої школи. ЇЇ вчитель мав щороку отримувати 300 крб., законовчитель – 50 крб., сторож – 50 крб., витрати на книги щороку мали становить 20 крб., на освітлення – 10 крб., опалення і поточний ремонт – 80 крб. Оскілки всі необхідні формальності на місці були виконані, то попечитель Київського навчального округу В.В.Вельямінов-Зернов згідно вимог тогочасного законодавства звернувся до київського митрополита Іоаннікія (Руднєва) з проханням повідомити, чи не заперечує єпархіальна влада проти заснування поряд з парафіяльною школою ще й державної. На запит відповів заступник митрополита єпископ Уманський Сергій: « В селе Езерной существует церковноприходская школа с 1861 г. В течении этого 40-летнего существования она с пользой выполняет свое назначение. До 1891 г. школа помещалась в неудобном здании, но в 1891году графом Браницким было уступлено под школу экономическое здание, которое было отремонтировано на средства Епархиального училищного Совета. После чего здание школы приняло вполне приличный вид, соответствующий своему назначению. Школа всегда была переполнена учащимися средним числом ежегодно до 55 человек.  
    У 1900 р. школу з церковної реформовано на державну ( міністерське училище). Кількість учнів зросла до 98 учнів. 1917 р. Відкрито нове приміщення школи, яке збудовано за кошти громади ( використовується як шкільне приміщення і нині). Школа набула статусу двокласного Міністерського училища. У 1924 р. школу реорганізовано у семирічну. У 1926 році нараховувалося 223 учні. Голодомор 1932-1933 років залишив тяжкий слід і в житті школи. Більше 100 дітей померло. 1934 р. Школу реорганізовано у середню. У 1940/41 н.р. у школі навчається 360 учнів. У період Великої Вітчизняної війни приміщення школи використовувалося німцями для господарських цілей. Освітню діяльність школа відновила 1 лютого 1944 р. як семирічна.З 1 вересня 1949 р. школу знову реорганізована у середню. Найбільша кількість учнів -1951/52 н.р., навчалося 658 щколярів. У 1972 р. відкрито добудоване до старого нове двоповерхове приміщення. З двохзмінного навчання у трьох приміщеннях учні стали навчатися в одному в одну зміну. З вересня 1992 р. назву закладу змінено на Озернянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, з вересня 2018 - опорний навчальний заклад Озернянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів.
З 2006 р. для обігріву приміщень використовується газ. 2008 р. школа одержала шкільний автобус, відкрито філіал районної школи мистецтв.
На сьогоднішній день (2018/19 н.р.) педагогічний колектив школи ( 19 основних працівників та 2 сумісники) сформований, працює стабільно, дієздатний. У школі навчається 143 учні. З 1952 р. за успіхи у навчанні нагороджено: золотою медаллю – 49 випускників, срібною медаллю – 30. Випускники школи-науковці: Полішвайко М.Н.( кандидат с/г наук, доцент, декан,1969-77 р. ректор Білоцерківського сільськогосподарського інституту), Меляновський О.Й. ( професор, доктор медичних наук, викладач Київського медичного інституту), Ніщеменко М.П. (професор, доктор ветеринарних наук, викладач Білоцерківського національного аграрного університету) , Грабовський О.О. ( кандидат сільськогосподарських наук, викладач Білоцерківського національного аграрного університету) , Папченко І.В.( кандидат ветеринарних наук, викладач Білоцерківського аграрного університету), Мороз В.В. (кандидат медичних наук, завідуючий відділення психоневрологічного диспансеру м.Одеса), Ільніцький М.Г. ( професор, доктор ветеринарних наук, викладач Білоцерківського аграрного університету), Балан В.Г. ( доктор фізико-математичних наук, викладач Національного університету ім. Т.Г.Шевченка). Випускник школи Папченко В.П. у роки ІІ світової війни нагороджений чотирма медалями солдатської мужності «За отвагу» (прирівнюється до звання Героя Радянського Союзу). Випускниця 1955 р. Окіпна В.В., агроном, голова колгоспу – Герой Соціалістичної Праці (1973).
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Пошук
Календар
«  Листопад 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930
Друзі сайту

Архів записів

Copyright MyCorp © 2018
Конструктор сайтів - uCoz